Проценко
Г.М., Швець О.М.
Сєвєродонецький
технологічний інститут, Інститут підвищення кваліфікації, підготовки і
перепідготовки кадрів
Основні проблеми адаптації першокурсника у вузі
Перші кроки вчорашнього школяра на тернистій стежці вищої школи вимагають
від нього не тільки старання та загальної підготовки, але й значних якісних
змін. Той, хто не готовий до них, нерідко втрачає навіть бажання здобувати вищу
освіту. В умовах контрактного навчання, це істотно впливає на гаманець батьків
чи самого студента, але й сам ВНЗ втрачає певні кошти для свого розвитку. Тому
період адаптації, який ніколи не був простим, набуває ще одного важливого
сенсу.
Визначенню основних проблем, які виникають у студента, а також у навчального
закладу в період адаптації було присвячено дослідження, яке проводилось в п’яти
вищих навчальних закладах міста Сєвєродонецька Луганської області. Проведено
опитування всіх студентів перших курсів. Найбільш представницькою (272 з 391
опитаного) виявилась студентська громада Сєвєродонецького технологічного
інституту (СТІ). По 30 – 40
першокурсників інституту підвищення кваліфікації, міських філій Екомену
та МАУП, а також музичного училища відповіли на анкету. Це дозволило порівняти
особливості адаптаційного процесу в різних закладах міста і визначити
вплив культури кожної організації.
Предметом уваги дослідників були організаційні та соціально-психологічні
проблеми. Серед організаційних виділялись труднощі навчального характеру, які
виникають у першокурсників через різницю в особливостях учбового процесу школи
і ВНЗ. Насамперед, це брак вмінь: самостійно працювати, конспектувати,
розподіляти час, увагу, тощо. Іншою групою проблем були проблеми психологічного
характеру. Перш за все, це стресовий, чи, навіть, кризовий стан, першокурсника.
Це його емоційні переживання і спроби зняти тягар емоцій в спілкуванні чи
самостійно. Вагомим залишається вплив рівня мотивації до навчання в цьому ВНЗ і
за обраним фахом. Саме це є поштовхом до переходу від навичок шкільного навчання до культури студентської
праці.
Рівень труднощів, в різних ВНЗ міста істотно відрізнявся. Значні труднощі
мали 67,3% першокурсників технологічного інституту (СТІ), в інших, (комерційних)
закладах, цей показник був на рівні 41-46%. Не мали ускладнень біля 2%
студентів СТІ, в інших закладах таких було в 4-6 разів більше. Зміст труднощів,
за результатами опитування складають, насамперед:
-
адаптація до вимог викладачів -46,29%,
-
освоєння нової системи навчання –
36,32%,
-
великий обсяг самостійної роботи – 35,29%.
Помічено досить істотні розбіжності
між оцінками студентів державних та комерційних ВНЗ. Адаптацію до вимог
викладачів вважають складною більше половини студентів СТІ та музичного
училища. А в філіях комерційних закладів, таких тільки один з трьох, або навіть
з п’яти.
Серед емоцій, характерних для періоду адаптації, біля третини першокурсників
відмічає внутрішню напругу, невпевненість у власних силах та емоційну
насиченість подіями. Спостерігаються труднощі зосередженості, підвищена
тривожність та порушення сну. Відбувається
перегляд власної самооцінки.
В цей період майже 60% студентів хвилювалися про оцінки. Кожен п’ятий
порівнював себе з іншими, один з
шести усвідомлював необхідність взяти відповідальність на себе, а кожен
четвертий думав, що „якось все владнається”. Це свідчить, що якісних змін у звичках
із вступом до ВНЗ не відбулося.
До яких же дій вдавалися студенти в цій обстановці?
- 51,92% шукали вихід із складного
становища,
- 33,25% обговорювали ці проблеми з однокурсниками,
- 27,88% самостійно шукали раціональні
способи засвоєння навчального матеріалу. В цих відповідях важливо відзначити,
що проблему намагались вирішити в процесі комунікації з однокурсниками, до
розмов з викладачами та кураторами вдавалося не більше чверті першокурсників, в
залежності від закладу. Біля третини консультувалися з батьками. Активний пошук
раціональних способів навчання свідчить про певну потребу студентів у здобутті нових
раціональних способів праці. Але наскільки активними, у яких напрямках здійснювались
ті пошуки і до яких результатів привели, невідомо. Кожен десятий визнав, що нічого
не робив. В СТІ таких було значно менше, ніж в філіях.
Мотивація навчання є досить значущим фактором процесу адаптації, тому
бажання вчитися саме в цьому навчальному закладі і саме по цій спеціальності
підтвердили 31,20% опитаних першокурсників. 23,79% відповідей набрав варіант
„Дуже хотів одержати вищу освіту незалежно від учбового закладу”. В цьому
випадку про бажання оволодіти конкретними фаховими знаннями, для майбутньої
роботи, не йшлося. Майже 19% визнають, що хотіли б вчитися в своєму місті,
поруч з батьками. Оскільки вибирали ВНЗ та спеціальність під впливом батьків та
друзів. Але найбільше, майже 32% вибрали
варіант „Просто розумів, що потрібна
вища освіта, диплом”. Ще 4,35% вчитися не люблять, але їм потрібен диплом. Тобто,
більше 36% першокурсників до навчання відносяться як до необхідності, і тільки
31,20% мають досить глибокі мотиви до здобуття вищої освіти за певним фахом.
Але це бажання не завжди підкріплюється рівнем підготовки та навичками до
навчання у ВНЗ.
Серед причин, які заважають адаптуватись до навчання називають:
-
власну неорганізованість та лінощі –
44,25%;
-
напругу втому від занять – 34,27%;
-
недостатній інтерес до обраної
спеціалізації – 33,50%;
- невміння розподіляти час – 28,
64%.
Спроба визнати власну провину, це, по суті, форма психологічного захисту,
яка ніяких конструктивних наслідків не передбачає. Студент вважає, що якби він
не лінувався, то добре б вчився. Справжні причини труднощів, необхідність
якісної зміни стилю роботи залишаються
неусвідомленими. Відбувається загроза зниження самооцінки особистості, яку
суб’єктивно студент не хоче визнати. А причини цього в тому, що його навчальна
робота за принципами шкільної освіти виявляється недостатньо ефективною і раціональною
у ВНЗ.
Напруга і втома, це наслідок декількох факторів, в тому числі й недостатньої
результативності зусиль, які не адекватні новим вимогам навчання, не слід забувати
й про невміння розподіляти час.
Що на думку студентів могло б допомогти їм швидко освоїтися у ВНЗ?
- 39,39% студентів називають лекції до вступу у спеціальність;
- 32,99% соціально-психологічне консультування;
- 24,30% організацію культурного дозвілля.
Серед суто навчальних проблем називають огляди літератури за фахом, заняття
з організації студентської праці та навчання конспектуванню.
Безсумнівно, все
це дуже корисні вміння, які значно поліпшать процес адаптації, але постають
питання: як, хто і коли буде цим займатися? Чи залишиться це справою самого
першокурсника, чи ляже новою турботою на плечі куратора групи і чи не пора
розробити комплексну систему заходів по вирішенню цієї актуальної проблеми?
Висновки.
1.За літературними джерелами і на основі матеріалів власного дослідження
встановлено, що між системами шкільної і вищої освіти існують значні відмінності.
Ці відмінності вимагають від першокурсників якісної перебудови системи звичок і
психологічних вмінь, які складають основу культури навчальної праці.
2.Проблема адаптації студентів першого курсу, в новій системі економічних взаємовідносин
між замовником і постачальником навчальних послуг перестає бути латентною
функцією навчального закладу, як соціального інституту. Вона переходить до
розряду реальних, і вимагає практичного вирішення.
3.Між шкільною і вищою освітою не існує певної структури, яка б виконувала
функцію підготовки школяра до ефективної діяльності в ролі студента. В нових
економічних умовах, таку функцію має виконувати ВНЗ.
4.Форма підготовки першокурсників до навчання в системі вищої освіти
залежить від особливостей і можливостей навчального закладу. Але в функції
структури, яка буде вирішувати цю проблему варто внести, крім навчання основам
студентської праці ще й надання соціально-психологічної підтримки, індивідуальне
та групове консультування.
5. Варто звернути увагу на роль куратора групи, як чинника в процесі адаптації
студентів. З цією метою доцільно забезпечити його методичними матеріалами з
основ самостійної роботи, та інших елементів, що складають культуру навчальної
діяльності студента. Ознайомити з основними засадами психологічної підтримки в
стресових ситуаціях.
6.Враховуючи, що студенти в ході адаптації активно використовують комунікативні
канали з своїми однолітками, варто залучити органи студентського самоврядування
до вирішення проблеми адаптації першокурсників.
7.Звернути увагу на вплив мотиваційного аспекту, рівня бажання вчитися саме
в цьому ВНЗ і за цією спеціальністю. Варто розробити систему заходів по
формуванню такої культури навчального закладу, яка б створювала б у студента
уявлення про місце навчання, як доброзичливе середовище, в якому він зможе
реалізувати більшість своїх потреб.
Література:
1.Бохонкова Ю.О. Социально - психологическая адаптация студенчества в
условиях вуза // Теоретичні і прикладні
проблеми психології № 2 (7) 2004 с. 138-149
2.Казміренко В.П. Програма дослідження психосоціальних
чинників адаптації молодої людини до навчання у ВНЗ та майбутньої професії. //
Практична психологія та соціальна робота №6 2004. с. 76-78.
3.Рєзник Т.І. Психологічний зміст труднощів у навчанні
студентів - першокурсників // Практична психологія та соціальна робота №1 2002.
с. 1-3.